Скорбота пам'яті людської

ПАМ'ЯТЬ ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. Найжорстокішим злочином комуністичного режиму проти українського народу був голодомор 1932—1933 рр. Ця спланована проти українського селянства акція мала ліквідувати основу української нації і національного відродження, зруйнувати незалежні господарства, унеможливити протистояння радянській владі. "Голод запланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями", — писав американський професор Р. Конквест. Аналіз тодішніх подій переконливо свідчить, що в українському селі мали місце всі елементи політики геноциду. Такого висновку дійшли і члени Міжнародної комісії з розслідування голоду в Україні, яка працювала д 1988—1990 рр. Геноцидом українського народу визнали голодомор 1932—1933 рр. Верховна Рада України, а також понад півтора десятка країн світу Головною причиною голодомору 1932—1933 рр. була цілеспрямована злочинна політика більшовицького керівництва Голод, що поширювався протягом 1932 р., набув найстрашнішої сили на поч. 1933 р. За підрахунками дослідників, в Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. осіб, щогодини — 1 тис, щохвилини — 17. Середня тривалість життя українців у 1933 р. у чоловіків становила 7,3 року, а в жінок — 10,9 року. Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, необоротно вплинула на генофонд нації. (Згідно з Указом Президента України, починаючи з 2000 р. у четверту суботу листопада в нашій державі щорічно відзначається День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій.) Дубенська міська бібліотека №3 в пам"ять про голодомор організувала книжкову виставку "Спомин пам'яті людської"

До нас осінь завітала

Людину оточує дивний і чарівний світ, ім'я якому – природа. Вона така різноманітна і багата, що навіть дорослому важко збагнути всі її прояви та закономірності. Зрозуміти природу, відкрити таємниці різних її явищ і закони її існування, розвинути у собі почуття прекрасного можна лише через спілкування з довкіллям.
Багату палітру кольорів дарує нам осінь, коли природа одягається у розкішне вбрання. Осінь зачаровує і дітей, і дорослих. Тому не випадково діти, користувачі нашої бібліотеки, обрали тему конкурсу малюнків «До нас осінь завітала». Працюючи над конкурсом, діти перечитали багато додаткової літератури про цю пору року, спостерігали за змінами у живій та неживій природі восени, за народним календарем, вивчали народні прикмети осені і тоді малювали малюнки про осінь.

Новинки книжкового світу

Запрошуємо ознайомитися з новинками книжкового світу, Ці книги ви можете прочитати, якщо відвідаєте нашу бібліотеку. Бажаємо знайти літературу за власними вподобаннями!

У романі «Кохання з першого погляду» тернопільська авторка Ніна Фіалко змальовує життя сучасної молоді, яка, будучи невдоволеною своїм становищем на рідній землі, шукає щастя за кордоном. Головний герой роману Олексій Шинкаренко, закохавшись у місцеву красуню, намагається створити для неї невеличкий рай, та вона прагне іншого життя. Зі сторінок твору читач отримає ще одне підтвердження, що кохання і зрада – дві сторони однієї медалі. Сюжет наповнений багатьма життєвими віражами у людських долях, тому захоплює з першої сторінки і не відпускає до останньої. Роман читається легко і залишає враження для роздумів.

У романі тернопільської авторки Ніни Фіалко «Дві обручки» йдеться про схрещення поглядів двох поколінь на події, які відбувалися на теренах західних областей України у сорокових роках; про високий патріотизм усіх верств населення, особливо молоді, яка за ідею важила життям тоді, і про патріотизм теперішній — на майданах під різними гаслами. У романі змальовано образ простої галичанки Ксені, яка, гідно пройшовши всі випробування, залишилася вірною вибраній дорозі. Тут ви прочитаєте і про любов, і про зраду, і про велике терпіння жінки, яка прагнула вижити у нелюдських 
умовах.

Роман “Зламані жоржини” оповідає непросту долю вчительки Галини Павлівни Ковальчук. Карколомний сюжет, несподівані повороти долі головної героїні, заплутані життєві ситуації — саме це вирізняє даний твір з-поміж інших жіночих романів. Для широкого загалу читачів.

У новому романі «Ріка життя» тернопільська письменниця Ніна Фіалко розповідає про життя двох подруг, долі котрих сплелись у любовному трикутнику. Маючи різні характери, виховуючись у сім'ях на різних засадах, до свого щастя ці жінки йшли різними шляхами. Одна з них для досягнення мети знехтувала не тільки дружбою, а й законами моралі. За це була жорстоко покарана. Інша — вірила, що кожна людина має свою долю, яка неодмінно її знайде. У романі відображено багато напружених життєвих колізій, роздумуючи над якими, мислячий читач може взяти їх до уваги, щоб не потрапити в подібну халепу. Твір читається легко і захоплює з перших сторінок. Велику увагу автор приділяє розкриттю поведінки людей у різних ситуаціях, коли зі вчинку можна визначити дух тієї чи іншої особи. В романі простежується чітка громадянська позиція автора, яка пропагує християнську мораль у всіх сферах діяльності людини. Для широкого кола читачів.

 Роман «Небезпечна межа»  розповідає про те, як живеться заробітчанам за кордоном. про долю молодих людей, які наполегливо і не завжди вдало шукають місце під сонцем. Трагедія, що спіткала одну з героїнь роману, змушує читача задуматися над таким явищем, як заробітчанство.Роман пропагує християнську мораль і високодуховні цінності. Визначальною особливістю роману є те, що письменниця постійно прагне залучити читача до процесу осмислення твору. Крізь сюжетну канву лейтмотивом проходить думка про невичерпну терплячість українського народу, котрий постійно обдурюють та використовують нахабні бездарні політики,  прикриваючись красивими гаслами про добробут народу. Авторка з болем констатує невтішний висновок , що біда українців в тому, що ми чекаємо, аби за нас все вирішували інші, а перебуваючи на заробітках чекаємо поки нам створять прийнятні та гідні умови праці у нашій державі. Вже в самій назві твору викладено його основну думку: незважаючи на те, що на чужині можливо є кращі умови праці та проживання, люди завжди прагнутимуть повернутися на батьківщину, бо лише на своїй землі люди відчувають спокій та затишок.                                                              

Назва «Мати все», як і назви усіх книжок Дашвар, що побудовані на грі слів, мають неперевершену властивість з ювелірною точністю передавати захований у сюжетні лінії зміст. В основу роману письменниця поклала реальну життєву історію, яку колись побачила на одеському пляжі і в якій, переконана письменниця, багато людей побачать своє власне невигадане життя.
Історія професорської доньки у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей — ідеальне життя. Але як всі прекрасно знають — «багаті теж плачуть». Підступ і брехня — ось на чому «авторитарна» мати побудувала родинну ідилію.
Все життя Іветта присвятила хворому синові Платону. Старша дочка Ліда змушена, як і мати, доглядати за братом, жертвуючи всім. А мати вирішила купити сину живу ляльку, яка б задовольняла природні потреби юнака. Так у родині з`явилася Рая, і… Світло однієї любові розігнало морок іншої.
Саме тепер Ліда дізналася, що Платон і сільське дівча не єдині маріонетки в руках Іветти!

На хуторі з`являється тендітна міська дівчина Майя. Навіщо вона тут? Невже міська повія приїхала сюди зваблювати чоловіків? Так вважає місцева красуня Тоня.
Чи вона втекла від одного кохання у пошуках іншого? Адже майстер на всі руки Толя прикипів до неї всім серцем! А може, вона відьма, бо розорила гніздо крука й випила яйця?
Майя ховається від світу зі своєю страшною таємницею. Чи зможе хтось розгадати її?

Чи була Настя готова до того, що чекало на неї, коли їхала з вантажем волонтерської допомоги для добровольців «Айдару»? Чи Геник та Уля сподівалися зустрітися живими по той бік Іловайського котла? Чи Богдана Стефанівна вірила, що колись знову збереться разом велика родина, яку, наче поле соняхів, перепахала війна? Щоб вижити, треба навчитися бачити у приціл ворога, а не живу людину. Проте одного разу ти побачиш там з дитинства знайомі риси…

Під липами затишного міста, попивши кави та поблукавши тихими вуличками, доля вирішує, що прийшов час їй утрутитися в життя трьох подруг – Віри, Христини та Мар’яни… Різні, як земля, вода й вогонь… Однакові, як… Як можуть бути однакові три самотні жінки, нещасливе кохання і невдалі шлюби у яких залишилися в минулому, а тепер лише квартира, робота та, іноді, спільні посиденьки в улюбленій кав’ярні. Але все раптово зміниться однієї весни. Випадковий попутник у маршрутці чи неочікуваний телефонний дзвінок – коханню не важливо, де і з чого розпочати свою пристрасну мелодію. Тільки серце вестиме героїнь, роблячи вибір усупереч усім законам логіки і зовсім не передчуваючи страшної небезпеки, що нависла над ними трьома: поруч полює холоднокровний убивця, і він ще жодного разу не схибив… Сподіватися залишається лише на долю, а доля – теж жінка.

Він не знав матері. Хлопчиком бігав з циганськими дітьми, потім старанно вчився в університеті… А потім був Афган. Йому пощастило – він вижив, і з того часу вирішив присвятити себе служінню Богу. Та одного разу зустрів жінку... Тепер він має обирати: виконати обітницю перед Богом чи бути щасливим…

Анна никогда не хотела детей. Не любила их. Но судьба решила за нее. Когда в результате несчастного случая погибла ее племянница с мужем, оказалось, что Анна единственная, кто может заняться трехлетней осиротевшей Олей. Иначе девочка попадет в дом ребенка. Женщина с тяжелой психологической травмой, зависимая от алкоголя и наркотиков, – найдет ли Анна в себе мужество справиться со слабостями, страхами и демонами прошлого? Ставка – счастье ребенка, а в этой борьбе все средства хороши.

Не буває нещасного кохання. Буває важке, гірке, божевільне й смертельно небезпечне. Його кохання було безумством. Нестримна пристрасть до нещасної нужденної емігрантки спалахнула в серці успішного лікаря і чудового сім’янина. Він кохав і ненавидів її, хотів покинути – і не міг. А вона обожнювала цього безжального чоловіка, чекала і щоразу дарувала йому свою ніжність. Та життя поставило його перед вибором, і він зрікся її. Лише пізніше він зрозумів, що втратив, і дізнався про самого себе те, про що волів би не знати…

Її герої - хоробрі козаки, брава козачка Стеша, звитяжні січовики - стають до бою зі злом і долають смертельну небезпеку. Пропонуємо тобі, маленький читачу, зануритися у світ читання й зустрітися з дивовижними героями цієї книги.

« Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде» В. Симоненко

14 жовтня — День українського козацтва відзначається в Україні відповідно до Указу Президента України від 07 серпня 1999 року № 966/99. Зазначене свято встановлено, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення. Кожен в Україні чув про козаків. Про них написано багато наукових книжок і художніх творів, знято фільмів. Про козацький рід і його ватажків говориться в урочистій пісні нашої держави — гімні України. Козаків можна побачити на парадах українського війська, їх зображення є на українських грошах та поштових марках. А про малого хлопця і дорослого парубка, що вміє відстояти свою честь і захистить слабшого, старого, жінку, у нас кажуть: справжній козак. Козак в уявленні українця — це звитяжний воїн, що не розлучається з шаблею, захисник Вітчизни, оборонець прав, віри, звичаїв та гідності кожного, хто живе під небом України. Унікальність нашої історії і нашого народу полягає в тому, що в козацтві виявився творчий і волелюбний дух наших предків. Багато хто з нас сьогодні має козацькі прізвища. Через козацтво створювалася наша історія, і кожен з нас не тільки причетний, а й відповідальний за неї. Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці з її іконою.

Щоб ознайомити користувачів бібліотеки з історією козацтва була організована книжкова виставка « Народ мій є! В його гарячих жилах козацька кров пульсує і гуде» 

Виповнюється 75 років, як у Бабиному Яру розпочалися масові розстріли.

Україна і світ вшановують жертв злочину, що забрав понад 100 тисяч життів. 
Бабин Яр став символом Голокосту в Україні та братською могилою для понад ста тисяч цивільних громадян і військовополонених. З вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили органи нацистської поліції безпеки. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж "просто зайвими» Наша бібліотека також долучилася до вшанування жертв злочину і організувала книжкову виставку-спомин « Бабин Яр - забуттю не підлягає», де можна ознайомитися з матеріалами про трагедію Бабиного Яру

21 вересня - Міжнародний день миру

 Міжнародний день миру відзначають у
всьому світі за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН як день всесвітньої відмови від насильства і вогню. Його почали святкувати у 1982 р. З 2002 року святкування «Міжнародного дня миру» має проходити кожен рік в одну і ту ж дату — 21 вересня. У цей день ООН закликає всі країни зупинити військові дії і хоча б на 24 години припинити проливати кров. Тільки мирні переговори та вирішення наявних проблем шляхом діалогу і компромісних рішень можуть дати дійсно відчутні результати і користь для всього людства. Наша бібліотека також долучилася до святкування дня миру і діти виготовили паперові голуби, на яких написали свої побажання миру воїнам АТО, які боронять кордони нашої держави У всьому світі символом миру вважається білий голуб. Це птах всеземної любові та миру. З давніх часів вважалось, що душа людини відлітає в небо в образі голуба. Може не випадково їх часто називають святими птахами. Бажаємо Вам мирного неба!

День Державного Прапора України.

23 серпня відзначається День Державного Прапора України.

Державний прапор є національним символом нашої держави. Під ним українці йшли до проголошення самостійності, тому для України як держави, яка має давнє історичне коріння природним має бути вияв пошани до своєї національної символіки, а саме до прапора. Вибір українцями жовто-блакитних кольорів був вмотивований тим, що символами країни є чисте небо (синій колір) та пшенична нива (жовтий колір). 24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор. Колір Державного прапору визначено Конституцією України. Починаючи з 2004 року, 23 серпня відзначається як День Державного Прапора України згідно з Указом Президента України № 987/2004 від 23.08.2004 р. «Про день Державного Прапора України». Святкування Дня Державного Прапора в Україні спрямовано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України, виховання поваги громадян до державних символів країни.

День української вишиванки

Сьогодні день української вишиванки. Свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. У цей день кожен українець одягає вишиванку й виходить у ній на роботу, в університет, школу чи садочок.. Наша бібліотека також долучилася до цього свята