МИКОЛА ПШЕНИЧНИЙ
Народився 19 липня 1954 року в селі Молодаво Дубенського району на Рівненщині. Закінчив філологічний факультет Рівненського державного педагогічного інституту. Працював у Каноницькій середній школі Володимирецького району, в дубенській районній газеті «Червона зірка», вчителював на Рокитнівщині, працював у Мирогощанському радгоспі-технікумі. Був депутатом районної та міських рад п'яти скликань, першим головою Дубенської «Просвіти» імені Тараса Шевченка. Член Національної спілки письменників України.
Удвох із дружиною, поетесою Любов'ю Пшеничною, у вересні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва «Незабудка», «Наш край» (пізніше «Край»), видрукував майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним до читачів прийшли збірки як молодих літераторів краю, так і маститих. Нині трудиться в Державному історико-культурному заповіднику міста Дубна. Редагує багато творів, альманахів, пише поезії, прозу, публіцистику, науково-краєзнавчі дослідження, перекладає з кількох мов. У 2008-2009 роках вів авторську телепрограму «Краєзнавчі мандрівки з Миколою Пшеничним». Співавтор багатьох альманахів, автор сотень публікацій. Твори публікувалися в перекладах білоруською, болгарською, бурятською, російською, тувинською, туркменською та іншими мовами.
Окремими виданнями вийшли книги «Сьомий материк» (1982), «Межа» (1986), «Осторога» (1988), «Калиновий рушник» (в російських перекладах В. Євпатова - Москва,1989), «Чорно-білий світ» (2001), літературний портрет «Григорій Дем'янчук» (2001), «Душа» (2007).
Лауреат літературно-мистецької премії імені Бориса Тена, молодіжної премії Туви в галузі літератури та мистецтва, перший номінант громадського рейтингу міста Дубна «Кришталевий жолудь». У 2010 році поетична збірка «Душа» Миколи Пшеничного була визнана кращою у конкурсі «Краща книга Рівненщини» і отримала престижну обласну премію імені Валеріана Поліщука, що вручається щорічно поетам Рівненського краю за кращі книги.
До збірки поезій «Душа» увійшли твори написані в різні роки. Об'єднують їх роздуми автора про те, що саме возвишає людину над суєтою повсякденності. Це і ліричні вірші, і поеми, і поетична публіцистика, яким притаманна гостра політична відвертість: «Вже стільки набалакано, вже стільки натрибунено», «Бійся блюдолиза, який шанує мед, але - не бджолу», особистий біль від того, що не все в Україні робиться так, як бажалося, як сподівалися тоді, коли вперше спалахнула зоря незалежності:
Поезія Миколи Пшеничного характеризує його нинішню активну позицію як людини і громадянина. Пише про біди і болі наші, про землю отчу, її славу і сум, не минає гострих тем сьогодення
Видання та публікації творів М. І. Пшеничного
1. Пшеничний М. Все має свій початок і свій кінець // Вільне слово. - 2010. - №84 (9 листоп.). - С.5
2. Пшеничний М. Джерело: Легенди рідного краю. - Азалія: Рівне, 1992. - 22 с.
3. Пшеничний М. Душа: вірші // Вісті Рівненщини. - 2007. - №28 (13липня). - С.12
4. Пшеничний М. Душа: поезії. - Рівне: Овід, 2006. - 140 с.
5. Пшеничний М. «Душа - це те, що возвиша»: поезії // Вільне слово. - 2000. - №38 (31 травня). - С.3
6. Пшеничний М. Із нових віршів // Вісті Рівненщини. - 2006. - №32-33 (5 травня). - С.12
7. Пшеничний М. Ніч народження бандури: вірші // Вільне слово. - 2001. - №58 (17 жовтня). - С.3
8. Пшеничний М. На відстані біди: вірші // Вітчизна. - 1989. - №3. - С.8
9. Пшеничний М. Невтомне серце джерела // Молодь України. - 1987. -№46 (15 грудня). - С.5
10. Пшеничний М. Поезія // Рівне. - 1993. - №32 (11 вересня). - С.2
11. Пшеничний М. Тривожать серце роздуми сумні // Вісті Рівненщини. - 2005. - №3 (12січня). - С.3
12. Пшеничний М. Тризубом Володимира, поглядом Кобзаря //Погорина. - 2006. - №1. - С.136-137
13. Пшеничний М. Це - моя пшенична Україна! / М. Пшеничний //Погорина: літературно - краєзнавчий журнал Рівненщини, 2009 р., №10-11 / гол. ред. Є. Цимбалюк; літ ред. Л. Рибенко. - Рівне, 2009. - С.242
14. Пшеничний М. Це недавнє давно: (з нових віршів) // Вісті Рівненщини. - 2004. - №12 (6 лютого). - С.4
Народилась Любов Пшенична у селі Закриниччя на Житомирщині. Її літературна стежина почалась ще у п"ятому класі, коли вчителька української мови запропонувала записатись до літературного гуртка. Перший її вірш був присвячений Т.Г. Шевченкові. Після закінчення школи вступила до Рівненського педінституту. Після закінчення працювала у дитячому садку, викладала історію світової культури та образотворче мистецтво у Дубенському педколеджі. Нині працює у Дубенському міському центрі соціальних служб для сімей, дітей та молоді. Проводить велику громадську роботу.
Лауреат Рівненської обласної літературно-мистецької премії, премії ім. Валер"яна Поліщука та премії-стипендії США.
Відповідальний секретар Дубенської організації Національної Спілки письменників України.
Є автором книжок "Чорногузики", "Босоніж по материнці", "Боря з Мухоморії" та ін. Її вірші розміщені у сучасній читанці "Біла хата", "Букварі", "Абетці" і по них українські діти вчаться читати, пізнавати світ, бо таке вже, напевно її покликання - ділитися світлом душі з людьми.
Твори Любові Пшеничної введені у шкільні підручники для учнів молодших класів, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами
***
Пшенична Л. Боря з Мухоморії та його друзі: Казка.- Дубно: Наш Край, 1991. – 15с.
Пшенична Л. Босоніж по материнці: Поезії. -Рівне: Азалія, 1995.- 88с.
Пшенична Л. Весела абетка: Скоромовки. – Дубно: Незабудка, 1992. – 33с.
Пшенична Л. Вогник на калині: // Пшенична Л., Пшеничний М. Калиновий вогонь серед зими .- Львів-Республіка Комі-Дубно: Джерело-Дубен – Асоціація видавців, 2001.- с.5-56.
Пшенична Л. День народження сопілки: Поезії – К.: Молодь, 1989. -48с.
Пшенична Л. Дика лілея: Поезії. – Рівне: Азалія. – 2005. – 116с.
Пшенична Л. Дитейка: Календар.- Дубно: Наш край, 1991
Пшенична Л. Дівоча вежа: Поема-легенда. - Дубно: Скриня, 1999. – 5с.
Пшенична Л. Зайчикова читанка. – Рівне:Овід,2007. – 31 с.
Пшенична Л. Казка про зайчат. – Тернопіль,2007. – 16 с.
Пшенична Л. Калиновий дід: Казки. – Дубно, 2005. – 83с.
Пшенична Л. Картопляна історія: Казка.-Дубно: Наш край, 1991. – 14с.
Пшенична Л. Любавин дзвін: Поеми-легенди. - Львів -Республіка Комі - Дубно, 2003,-143с.
Пшенична Л. Микола Жулинський: Літературний портрет. – Рівне: Азалія, 2000. – 23 с.
Пшенична Л. Сонна лічилка: Буклет. -Дубно: Незабудка , 1991.
Пшенична Л. Храм у Мирогощі: Краєзнавчий нарис: Буклет.- Дубно: Наш край, 1992.
Пшенична Л. Чорногузки: Вірші, скоромовки для дітей.- К: Веселка , 1988-16 с.
***
Любов Пшенична – лауреат літературної премії ім. В.Поліщука // Погорина: Літ.-мист. альм. – Рівне: Азалія, 2003. – с.91.
Пшенична Л. В кімнаті вишивальниці. Скрипаль: [Вірші] // Вісн. Дубенщини.-2000.-21 верес.
Пшенична Л. Ворожка: Вірш.// Вісн. Дубенщини. - 2003.- 9 жовт.
Пшенична Л. До Вифлеєму: [Вірш] // Вісн. Дубенщини. - 2001.- 13 січ.
Пшенична Л. Дівоча вежа: Поема:[ До 900-річчя м.Дубна] // Вісн. Дубенщини. - 2000.- 14 січ.
Пшенична Л. Дубен-граде, мир твоєму дому!: [Вірш] //Скриня.- 2001.-18 січ.
Пшенична Л. Дума про Чеснохрестський монастир: [Вірш] // Вісн. Дубенщини. – 2002. – 20 верес.
Пшенична Л. Життя, як поле...: [Вірш] // Кур"єр подій. – 2002. – 2 трав.
Пшенична Л. З нових поезій // Вісн. Дубенщини. – 2005. – 23 черв.
Пшенична Л. Калиновий вогонь . Скрипка: [Вірші] // Вісті Рівненщ. – 2005. – 1 лип. – с.3
Пшенична Л. Мамо!: [Вірш] // Вісн. Дубенщини.- 2003.- 9 трав.
Пшенична Л. Порятунок. Біла троянда. Художниця: [Вірші] // Вісн. Дубенщини. – 2005. – 9 черв. – с.8.
Пшенична Л. Скрипаль. Різдво: [Вірш] // Вісті Рівненщ. – 2004. – 10 груд.
Пшенична Л. Йду з дощиком в грозу: [Збірка віршів ] // Погорина. – Рівне: Азалія, 2003. – с.115-116.
Пшенична Л. Казка про зайчат // Укр. вісн. – Львів-Республіка Комі-Дубно, 2002. – с.266-269.
Пшенична Л. Спочатку було слово...: [Вірші] // Вісн. Дубенщини. - 2002.-8 лист.
Пшенична Л. Та, що йде по струнах золотих: [ Вірш] // Вісті Рівненщ.-2003.- 15 січ.
Пшенична Л. Уже й весна, а сніг іще іде. : [ Вірш] // Вісн. Дубенщини.-2004.- 4 берез.
Пшенична Л. Усі ми тільки птахи перелітні: [ Вірш] // Вісн. Дубенщини. – 2001. – 8 черв.
Пшенична Л. Чолом тобі, сивочолий граде!: [Вірш] // Вісн. Дубенщини.-2000.- 28 серп.
***
Горицька В. Не вмію жити впівсили // Вільне слово. – 2005. – 19 лип. – с.8.
Кидрук І. Кожен вірш - це біль: "Калиновий вогонь серед зими" Любові та Миколи Пшеничних // Вісті Рівненщ.- 2002.-18 верес.
Прихилімося до чистого музично-поетичного джерельця: [Любов Пшенична – ювілярка] // Скриня. – 2005. – 23 черв . – с.5.
Рачинець С. Що з любові пророста... // Вісн. Дубенщини. – 2005. – 23 черв. – с.6.
Цимбалюк Є. У Дубні зацвіла «Дика лілея» Любові Пшеничної: [Ювілей нашої землячки] // Вільне слово. – 2005. – 12 лип. – с.7.
Шесталюк Ю. З любов»ю до Любові: [Ювілей Л.Пшеничної] // Вісн. Дубенщини. – 2005. – 7 лип. – с.7.
СЕРГІЙ РАЧИНЕЦЬ
Народився в селі Іваннє Дубенського району 1948 року. С.Рачинець належить до тих літераторів, творчий шлях яких починався досить успішно. Закінчив Дубенське профтехучилище, працював трактористом. Після закінчення Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка (філологічний факультет) він приїхав працювати журналістом на Дубенщину. Тут писалися його перші поетичні книги. Поет ставив за мету представити читачеві свій власний світ, сповнений непересічних образів і самобутніх характерів, з усіма притаманними автору та його ліричному героєві болями та радощами, смутком, невдоволеністю, неспокоєм. Сергій Рачинець у своїй творчості намагається викристалізувати у слово свій багатогранний світ, торкається животрепетних проблем сьогодення, завжди шукаючі нові грані та свіже світосприйняття. Це і тема любові до рідної землі і матері, шани до тих людей, котрі дарують нам найсвятіше - мир і хліб.
Посеред інших виділяються вірші «Урок музики», «Яблуні», «Варшавський спогад», «де в журливій просині літо бабине в'яже вузлики», де бринять щирі ноти поетичної душі. Чимало віршів відведено темі хліборобської праці. З вірша у вірш мандрує пшеничне колосся, щедрі зерна, яким треба прорости і задзвеніти, роси і світанки. У його віршах «бростяться у серці думи чисті, яріють щедро зерна доброти, брунькується днина».
Проте невдовзі поет втратив зір. Аби не розчаруватися в житті, Сергій Порфирович почав вивчати Біблію, став віруючою людиною. Відтоді він є проповідником Божих заповідей. І ці проповіді він пише віршованими рядками. Незважаючи на обставини його тяжкої долі, втрату зору, чесний труд знеболеної душі вже чимало років звучить в українській поезії, знаходячи дедалі ширше визнання. Духовне, а поряд з ним національне відродження на терені нашої держави сьогодні, як ніколи, звучить актуально, адже йдеться про її утвердження у світовому співтоваристві як незалежної, суверенної держави, про спасіння людських душ. Велика роль у цьому плані відводиться не лише церкві як центру духовного життя, а й також художній літературі, яка покликана формувати світогляд багатьом і багатьом на основі Святого Письма. За допомогою художнього слова поет утверджує християнські принципи моралі в ім'я добра і любові. І навпаки - засуджувати гріх як зло, яке не будує, а руйнує людські душі, заважає нашому життю. У своїй творчості він є самим собою, тобто таким, яким не бути не зможе. Його поетична мова висока, зрозуміла, а тому легко проникає в душі і серця шанувальників його поезії.
Майстер слова, чудовий письменник і далі розвиває християнську тематику, пише як для дорослих, так і для дітей. Багато його віршів друкується сьогодні у вітчизняних та зарубіжних християнських журналах. Його поезія дає змогу збагатити свої знання, прилучитися до витоків духовності, а також прищеплює любов до Бога, до Церкви, розробляє мотиви духовного відродження людини на основі моральних цінностей християнства, крізь призму яких розглядаються і її громадянські обов'язки.
У Сполучених Штатах Америки вийшла 25-та книга С. Рачинця, яка називається «Бог нас кличе». Допомогли нашому землякові у цій справі члени Західного Українського Євангельського Баптиського об'єднання, що за океаном, на чолі з його головою В. Вільчицею.
Друкувався також у колективній збірці «Пісня і праця» (1978), у районній та обласній пресі. Автор понад 36-ти збірок, серед яких «Пробудження» (1990), «Світлиця голосу» (1991), «Пілігрим», «Пізній дощ» (1993), «Дивна криниця» (1995), «Храни мою душу», «Думаю про вічне» (2003»), «Час молитви», «Любіть Ісуса», «Обличчям до сонця», «Пісня вдячності» (2003), «Учіться у сонця» (2004).
За книгу «Проповідник справедливості», яка вийшла в світ у 2008 році, Сергій Рачинець в наступному 2009 році був удостоєний лауреатства Міжнародної літературно-мистецької премії імені Авеніра Коломийця.
«Проповідник справедливості» - це документальний роман Сергія Порфировича Рачинця про його земляка, видатного українця зі світовим іменем, пастора Олексу Гарбузюка. Через свого героя автор досліджує не тільки його життєвий шлях, наповнений всілякими перипетіями, як в Україні, так і за її межами, а й віковічне прагнення людини до самоусвідомлення своєї місії у житті, обстоює боротьбу за її честь і гідність у час цинічного нищення духовних основ народу, коли перед ним постало сакраментальне: бути чи не бути.
Зі слів героя твору, його може очорнити «совєтська» пропаганда, його можуть вбити, але поставити на коліна, скорити - ніколи і нікому. Олекса Гарбузюк ще довго буде говорити з нами, як живий з живими.
Видання та публікації творів С.П. Рачинця
МИКОЛА ТИМЧАК
Микола Михайлович Тимчак народився 1 березня 1956 року в селі Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області. Закінчив середню школу №8 міста Тернополя. Після філфаку Рівненського педагогічного інституту працював учителем української мови і літератури у Дубенському районі на Рівненщині, заввідділом Дубровицької районної газети, вихователем і викладачем Дубенського культосвітнього училища, заступником голови Дубенської районної державної адміністрації. Обирався депутатом місцевої та обласної Рад народних депутатів. Нині на творчій роботі. Член Національної Спілки письменників України, поет, художник, скульптор, автор і виконавець пісень. Лауреат обласної літературної премії імені Валер'яна Поліщука та республіканської премії в галузі літератури й мистецтва імені Миколи Островського. Його твори перекладалися японською, болгарською, білоруською, тувинською, російською та іншими мовами. Він учасник першого фестивалю «Червона рута», української авторської пісні та співаної поезії фестивалю «Оберіг-89», учасник XIII всесоюзного фестивалю молодих поетів у місті Владивостоці, після якого був рекомендований керівництвом фестивалю до вступу у Спілку письменників СРСР ще до виходу першої книжки поезій «Співаниця», брав участь у міжнародному фестивалі української поезії «Золотий гомін», Всесвітньому форумі українців 1992 року.
Микола Тимчак: Корот. бібліограф. довідник. – Дубно, 1996. – 16с.
Тимчак М. Бавило: Вірші/ Ред.. М. Береза. -Рівне: Овід, 2006.-28 с.
Тимчак М. Посвіт любові: Вірші.-Дубно, 2006.-40с.
Тимчак М. Сніги: [Поезії] . – Львів-Дубно, 2004. – 94с.
Тимчак М. Співаниця: поезії. – К.: Рад. письменник, 1987. – 86с.
Тимчак М. Хижі очі серед ночі: Бувальщина// Скриня.-2007.-18 жовт.- с. 8
Тимчак М. Полин: Оповідання// Погори на: літ.-краєзнавчий журнал Рівненщини.-2006.-с.54-56
Тимчак М. Вірші // Літературна Рівненщина.Антологія.- Рівне: ВАТ Рівненська друкарня, 2005.-с. 464- 479.
Тимчак М. Зустріч у Корці. Затята: [Вірші] // Скриня. – 2004. – 11 берез.
ЯРОСЛАВА САВЧУК
Дзвінке ім'я цієї жінки увібрало в себе і відлуння визвольної боротьби (обоє материних братів були причетні до УПА) в с. Гориславичах Старосамбірського району на Львівщині, де й народилась Ярослава в 1949 році, і кам"яну музику Львова, де навчалась в середніх школах №7 та № 11, а пізніше і політехнічному інституті, і літературні студії акторів театру ім.. Заньковецької, і невтомну працю над словом, і спілкування з добрими людьми та юнню ( нині вона викладач в Мирогощанському коледжі), і світлу надію, що народу нашому справді таланить, і що воля й доля його будуть благословенними.
Пристрасть і ніжність відчутні в поезіях, життєва філософія та просвітленість.
Савчук Я. Життя клавіатура: Лірика. – Львів-Дубно: «Джерело» - «Дубен», 2003. – 111с.
Савчук Я. Яблука долі: Поезії. – Львів-Дубно, 1999. – 79с.
ЯРИНА ГАЛИЦЬКА
Ярина Галицька (Пожар-Козловська Ірина Адамівна) народилася 25 лютого 1951 року в с.Паньківці на Підкаменеччині Львівської області. В 1958 році батьки переїхали у м.Дубно. Після закінчення Дубенської середньої школи №8 вступила на акушерське відділення Дубенського медичного училища, яке успішно закінчила в 1972 році. З того часу працювала в Дубенській лікарні матері і дитини. За сумлінну працю нагороджена похвальними листами. Двічі здобувала звання «Краща за професією». Була однією з активістів місцевого літоб'єднання «Дубен». Часто виступала в пресі зі статтями на теми духовності. Авторка численних поезій та оповідань на космогонічні сюжети. Часто її можна було бачити і серед молоді, дорослих, школярів, де поетеса старанно засівала ниву «розумного, доброго, вічного».
Галицька Я. Три ключі: Поезії. – Львів-Дубно: Джерело, 2004. – 83 с.
Козловська І.Я – хризантема: Лірика. – Дубно, 1991. – 28 с.
Козловська І. Дощ золотий... : [Вірш] // Вісн. Дубенщини. – 2001. – 8 черв.
Галицька Я. З нових поезій // Вісн. Дубенщини. – 2003. – 9 жовт.
Ярина Галицька: Вірші//Український вісник: альманах. – Львів – Дубно.-2004.
Галицька Я. Земне і небесне : [Оповідання]// Укр. вісник. – Львів – Респ. Комі- Дубно.-2005-2006.- с.129 – 132.
Галицька Я. Українцям : [Вірш] //За єдність.- Луцьк.-2006.- 48с.
ПЕТРО ВИШНЕВСЬКИЙ
Петро Степанович Вишневський народився 21 червня 1928 у Дубні в родині військового. У 1956 році закінчив Кременецький педагогічний інститут. Школі віддав тридцять вісім років, викладав українську мову і літературу в Гусятинському районі Тернопільської області, у селі Варковичах Дубенського району, у середніх школах №№ 3,1 міста Дубна, працював завучем з виховної роботи.
У травні 1988 року вийшов на пенсію. Перебуваючи на заслуженому відпочинку, всього себе, всі знання і вміння віддавав громадській роботі. Був чудовим лектором, талановитим художником, активним дописувачем багатьох газет, співголовою і членом правління Дубенської організації товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. П. С. Вишневський - лауреат просвітянської премії імені Грицька Чубая. У його творчій спадщині цікаві статті, історичні розвідки, краєзнавчі матеріали.
Помер Петро Степанович Вишневський 7 вересня 1999 року
Вишневський П. Чужа дорога – не до Бога: З історії укр. Церкви. – Львів–Дубно, 2000. – 108 с.
ДЕНИСЮК МИКОЛА
Народився в с. Великі Загорці Дубенського району Рівненської області у селянській родині. В семирічному віці фашисти вивезли до Німеччини, де знаходився в таборі Гельборн - аж до визволення англо-американськими військами. Повернувся додому восени 1945 р. А 1 вересня 1946 р. поступив до першого класу Загорецької н/середньої школи, після закінчення якої працював у місцевому колгоспі. В 1957-1958 рр. - на роботі в Красноярському краї на лісоповалі. Після повернення в рідне село - знову в колгоспі, водночас займаючись самоосвітою. У 1960 р. склав екстерном екзамени на атестат зрілості при Дубенській СШ № 3, а в 1962 р. закінчив Дубенське культосвітнє училище. Працював зав. бібліотекою в с. Стара Миколаївка Дубенського району. Коли переїхав на постійне проживання в Дубно - був ст. інспектором кадрів позавідомчої охорони, начальником постачання ЦРЛ, експедитором РСТ. Вийшовши на пенсію, був сторожем. Перші вірші опублікував у райгазеті "Дубенська правда" року 1954-го. Любить поезію і квіти, безпартійний.
Автор книжок: "Неампутовані болі", "Стежками дитинства", "Відлуння комети", "Світло Цефеї", "Вбивця поруч нас", "Ількова груша", "Весільний подарунок", "Щоб світити людям", та інших.
Денисюк М. Андрієва пісня: Бувальщини, поезії, пісні. – Дубно, 2004. – 32 с.
Денисюк М. Вбивця поруч нас: Бувальщини і небилиці. – Дубно: Край, 1995. – 15 с.
Денисюк М. Весільний подарунок: Бувальщини. – Дубно, 2000. – 34 с.
Денисюк М Відлуння комети: Бувальщини. – Дубно, 1994.- 16 с.
Денисюк М. Ількова груша: Бувальщини. – Дубно, 1998. – 16 с.
Денисюк М. Лісова русалка: Бувальщини. – Дубно,2005. – 32 с.
Денисюк М. Людські долі: Бувальщини. – Дубно,2007. – 32 с.
Денисюк М. Не ампутовані болі: Вірші. – Дубно,1992. – 32 с.
Денисюк М Про братів наших менших: Бувальщини. – Дубно: Просвіта, 2003. – 32 с.
Денисюк М. Світло Цефеї. – Дубно, 1995. – 15с.
Денисюк М. Стежками дитинства. – Дубно: Наш край, 1993. – 33 с.
Денисюк М. Щоб світити людям: розповіді про митців Дубенщини. – Дубно, 2001. – 32 с.
Денисюк М. Андрієва пісня: [Бувальщина] // Вісті Рівненщ. – 2004. – 3 верес.
Денисюк М. Історія двох зубів: [Бувальщина] // Дзеркало плюс. – 2004. – 13 трав.
Денисюк М. Лісова русалка: [Опов.] // Вісн. Дубенщини. – 2004. – 20 трав.
Денисюк М. Неоплакана могила: [Бувальщина] // Дзеркало плюс. – 2004. – 1 лип.
Денисюк М. Непрошені гості: [Вірш] // Дзеркало плюс. – 2004. – 1 лип.
Денисюк М. Одкровення діда Петра: [Бувальщина] // Дзеркало плюс. – 2004. – 6 трав.
Денисюк М. Стогне криниця: [Бувальщина] // Вісті Рівненщ. – 2005. – 22 квітн. – с.3.
Немає коментарів:
Дописати коментар