Ось і такі читачі відвідують бібліотеку. Книги почитав... і до ком'ютера добрався...
понеділок, 10 лютого 2020 р.
Подаруй бібліотеці книг
Книга – чудовий подарунок рідній бібіліотеці. Потіште свою бібліотеку – подаруйте їй цікаву сучасну книгу. Кожен дар важливий для нас, будемо вдячні всім, хто долучиться до цієї акції. З давніх – давен скарбницею духовного багатства, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє, є книга.
Сонячний класик
30 січня 1930 року народився один із найпопулярніших дитячих письменників України Всеволод Нестайко.
В Дубенській міській бібліотеці №3 для ознайомлення організована викладка книжок автора «Сонячний класик- Всеволод Нестайко».
Кожен із нас має гордитися творчим доробком Всеволода Зіновійовича, адже він заслуговує на це. І ви переконаєтеся в цьому, прочитавши його дивовижні книжки, головною ознакою яких є «гумористично-пригодницький» стиль майстра «веселих книжок"
Його світ – тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів і найдивовижніших створінь. Його світ – ніби золотаве мереживо сяйва кожного з нових поколінь. Здається, він говорить тими самими словами і малює тими самими пензлями, що й сотні інших письменників і казкарів, але чомусь його творів не можна випустити з рук, не дочитавши до кінця.
Так ми говоримо про Всеволода Зіновійовича Нестайка – найвідомішого сучасного українського письменника і казкаря, лауреата літературної премії ім. Лесі Українки (за повість-казку “Незвичайні пригоди в лісовій школі”), премії ім. Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”), премії ім. Олександра Копиленка (за казку “Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”). А 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури його знамениту трилогію “Тореадори з Васюківки” було внесено до особливого Почесного списку Г.Х. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Коли Всеволоду було три роки, загинув його батько, який у 20-ті роки був у "січових стрільцях". Йшов страшний 1933 рік і сім'я, рятуючись від голоду, переїхала до родичів у Київ. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у столиці. Як пише сам письменник: “І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б'ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом”.
Коли Всеволод Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим і дорослим. “Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний. Мене дражнили “Море горить!”, “Пожежна команда”. А ще в класі мене називали Рудий африканський їжачок”, – згадує письменник. І, щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні і нетерплячці В.Нестайко і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим. “І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад – у дитинство. Та нема у часу дороги назад”, - зізнається він.
Щасливим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово, одного дня – почалася Вітчизняна війна. Хлопцеві було тоді одинадцять років. З мамою Всеволод Нестайко провів два роки в страшній київській окупації. Мама організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли – Всеволода прийняли зразу до шостого класу. Це було тоді, коли ще Київ лежав у руїнах. Хлопець одразу потягнувся до літератури. І коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література.
Скінчивши десятирічку, 1947 року майбутній письменник вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими й голодними були повоєнні роки Всеволода Нестайка, але то були роки юності й студентства, які запам'ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів “Дніпро”, “Барвінок”, у видавництві “Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві “Веселка”.
Він завжди мріяв повертатися у дитинство і тому почав писати для дітей веселі і мудрі книги. Можливо, від діда по материнській лінії, Івана Семеновича Довганюка, він успадкував незвичайне почуття гумору. Звичайно ж, без таланту, без доброти і любові до дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Нестайко – дитячий письменник Божою милістю. Зі своїми читачами він веде розмову завжди з щирою довірливістю, не нав'язуючи власних оцінок, з веселим іронічно-усміхненим поглядом на своїх героїв, на їх невмілі вчинки, таким чином стверджуючи добро, чесність, відкритість і засуджуючи зло, малодушність, заздрість.
П'ятдесятип'ятирічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням більше тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них “В Країні Сонячних Зайчиків” (1959), “Супутник Ліра-3” (1960), “Космо-Натка” (1963), “Робінзон Кукурузо” (1964), “Тореадори з Васюківки” (1973), “Одиниця з обманом” (1976), “Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1981), “Загадка старого клоуна” (1982), “П'ятірка з хвостиком” (1985), “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), “Слідство триває”, “Таємничий голос за спиною” (1990), “Неймовірні детективи” (1995) та інші непересічні твори.
Книги В.З.Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, угорською, румунською, болгарською, словацькою тощо. Російською його книги виходили тринадцять разів.
За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм “Тореадори з Васюківки” одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Кінофільм “Одиниця з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984), відзначено спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).
Указом Президента України від 20.01.2010 р. Всеволод Нестайко нагороджений Орденом Ярослава Мудрого V ступеня.
В Дубенській міській бібліотеці №3 для ознайомлення організована викладка книжок автора «Сонячний класик- Всеволод Нестайко».
Кожен із нас має гордитися творчим доробком Всеволода Зіновійовича, адже він заслуговує на це. І ви переконаєтеся в цьому, прочитавши його дивовижні книжки, головною ознакою яких є «гумористично-пригодницький» стиль майстра «веселих книжок"
Його світ – тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів і найдивовижніших створінь. Його світ – ніби золотаве мереживо сяйва кожного з нових поколінь. Здається, він говорить тими самими словами і малює тими самими пензлями, що й сотні інших письменників і казкарів, але чомусь його творів не можна випустити з рук, не дочитавши до кінця.
Так ми говоримо про Всеволода Зіновійовича Нестайка – найвідомішого сучасного українського письменника і казкаря, лауреата літературної премії ім. Лесі Українки (за повість-казку “Незвичайні пригоди в лісовій школі”), премії ім. Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”), премії ім. Олександра Копиленка (за казку “Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”). А 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури його знамениту трилогію “Тореадори з Васюківки” було внесено до особливого Почесного списку Г.Х. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця. Коли Всеволоду було три роки, загинув його батько, який у 20-ті роки був у "січових стрільцях". Йшов страшний 1933 рік і сім'я, рятуючись від голоду, переїхала до родичів у Київ. Тож все своє свідоме життя Всеволод Нестайко прожив у столиці. Як пише сам письменник: “І хоч би де мені доводилось побувати, хай навіть у найцікавішій подорожі, коли я повертаюсь до Києва, серце у мене б'ється від радісного хвилювання зустрічі з рідним містом”.
Коли Всеволод Нестайко був маленьким хлопчиком, він страшенно хотів швидше вирости і стати великим і дорослим. “Може, тому, що я був справді малий на зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний. Мене дражнили “Море горить!”, “Пожежна команда”. А ще в класі мене називали Рудий африканський їжачок”, – згадує письменник. І, щоб швидше вирости, Всеволод годинами стояв під дощем і спати лягав о сьомій. Отак у сні і нетерплячці В.Нестайко і не зогледівся, як несподівано виріс майже під два метри і перестав бути рудим. “І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад – у дитинство. Та нема у часу дороги назад”, - зізнається він.
Щасливим і безтурботним було життя Всеволода в молодшій школі. Та закінчилось воно раптово, одного дня – почалася Вітчизняна війна. Хлопцеві було тоді одинадцять років. З мамою Всеволод Нестайко провів два роки в страшній київській окупації. Мама організувала в своїй кімнатці підпільне навчання, щоб учні не забули набутих раніше знань. Ці уроки допомогли – Всеволода прийняли зразу до шостого класу. Це було тоді, коли ще Київ лежав у руїнах. Хлопець одразу потягнувся до літератури. І коли настав час обирати професію, вирішив, що це буде тільки література.
Скінчивши десятирічку, 1947 року майбутній письменник вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими й голодними були повоєнні роки Всеволода Нестайка, але то були роки юності й студентства, які запам'ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів “Дніпро”, “Барвінок”, у видавництві “Молодь”. З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві “Веселка”.
Він завжди мріяв повертатися у дитинство і тому почав писати для дітей веселі і мудрі книги. Можливо, від діда по материнській лінії, Івана Семеновича Довганюка, він успадкував незвичайне почуття гумору. Звичайно ж, без таланту, без доброти і любові до дітей дитячим письменником стати неможливо. Всеволод Нестайко – дитячий письменник Божою милістю. Зі своїми читачами він веде розмову завжди з щирою довірливістю, не нав'язуючи власних оцінок, з веселим іронічно-усміхненим поглядом на своїх героїв, на їх невмілі вчинки, таким чином стверджуючи добро, чесність, відкритість і засуджуючи зло, малодушність, заздрість.
П'ятдесятип'ятирічний шлях у дитячій літературі він засвідчив виданням більше тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Найвідоміші з них “В Країні Сонячних Зайчиків” (1959), “Супутник Ліра-3” (1960), “Космо-Натка” (1963), “Робінзон Кукурузо” (1964), “Тореадори з Васюківки” (1973), “Одиниця з обманом” (1976), “Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1981), “Загадка старого клоуна” (1982), “П'ятірка з хвостиком” (1985), “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), “Слідство триває”, “Таємничий голос за спиною” (1990), “Неймовірні детективи” (1995) та інші непересічні твори.
Книги В.З.Нестайка перекладено двадцятьма мовами, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, арабською, угорською, румунською, болгарською, словацькою тощо. Російською його книги виходили тринадцять разів.
За творами Всеволода Нестайка поставлено фільми, які отримали міжнародні нагороди. Телефільм “Тореадори з Васюківки” одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Кінофільм “Одиниця з обманом” премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984), відзначено спеціальним призом на міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985).
Указом Президента України від 20.01.2010 р. Всеволод Нестайко нагороджений Орденом Ярослава Мудрого V ступеня.
Сьогодні в міській бібліотеці №3 проведена літературна вікторина у вигляді дитячої гри "Літературна риболовля", яка зацікавила відвідувачів. До речі, питання вікторини підбиралися дуже різні за ступенем складності. Поряд із легким питанням зустрічалося і важке. Та всі вони пов'язані з літературою та книгою. Під час інтелектуальної гри учасники отримали знання, пригадали інформацію про письменників, їхні твори, літературних героїв.
Сьогодні Україна вшановує пам’ять Героїв Крут
29 січня 1918 року на залізничній станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва між 4-тисячною більшовицькою армією під командуванням Михайла Муравйова і кількома сотнями київських студентів та бійців вільного козацтва, які захищали підступи до Києва, відбувся бій. Багато студентів загинули або були розстріляні після взяття в пол
он.29 січня 1918 року на залізничній станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва між 4-тисячною більшовицькою армією під командуванням Михайла Муравйова і кількома сотнями київських студентів та бійців вільного козацтва, які захищали підступи до Києва, відбувся бій. Багато студентів загинули або були розстріляні після взяття в пол
« Голокост- не забудемо злочину проти людства»
Голокост – одна з найстрашніших трагедій, в котру затягли людство викривлені уявлення про переваги однієї раси над іншою. У Європі було знищено 6 мільйонів євреїв. У цій цифрі – нелюдський біль, катування, страждання. Засуджені так легко не здавалися – відомо немало подвигів на межі смерті. Спільна трагедія об’єднала євреїв і всіх, хто прагнув протидіяти Голокосту: небайдужі люди рятували чужих дітей навіть тоді, коли своїх врятувати було неможливо; під страхом тортур не видавали соратників; гинули, але не здавались. У скаліченому тілі горів вогонь незламного духу. Хоча свідоцтва про Голокост неможливо читати без сліз і душевного болю, про це необхідно знати – хоча б для того, щоб уникнути подібного у майбутньому.
В Дубенській міській Бібліотеці №3 підготовлена документально-ілюстрована виставка
« Голокост- не забудемо злочину проти людства»
В Дубенській міській Бібліотеці №3 підготовлена документально-ілюстрована виставка
« Голокост- не забудемо злочину проти людства»
Підписатися на:
Дописи (Atom)