3 березня кожного року весь світ відзначає професійне свято – Міжнародний день письменника. Вітаю з Всесвітнім днем письменника і хочу побажати, щоб кожен новий день дарував прекрасні ідеї і цікаві задумки, щоб натхнення ніколи не залишало вашу душу, щоб творити і писати допомагала любов близьких і теплота рідних сердець.
26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Приголомшлива особистість, неймовірна людина. Біографія Лесі Українки – це життя героя, який щодня бореться за своє життя. Перекладачка, письменниця, культурний діяч, вона багато чого побачила на своєму життєвому шляху. Було і кохання, і смуток, але це не зламало її, а навпаки надавало сил і мужності жити і продовжувати свою творчість.
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському. Дитинство Лесі пройшло у культурних колах. Концерти, гуртки, вечори – батьківський будинок, де виросла майбутня письменниця, був сповнений творчими людьми. Все це призвело до глибокої освіченості дівчинки. Вона знала іноземні мови, читала іноземну літературу і складала музичні твори. Але 6 січня 1881 року у житті десятирічної дівчинки стався поворот, який змінив її життя. Леся Українка захворіла. Ніхто точно не міг визначити хворобу, спочатку у неї боліли ноги, а потім руки. Лікували, чим могли, доки 1883 року не діагностували туберкульоз кістки. Після операції, яку провів лікар А. Рінек, дівчинці стало трохи краще. 1884 року вона вперше почала друкуватися у львівському виданні. Дорогу до музики було закрито. Це була важка ноша. Звичайно, вона захоплювалася не лише музикою, але тяжкий біль і втрата одного з улюблених занять справили тяжке враження на душу дівчинки. Згодом з’явилася ще одна невиліковна хвороба нирок. У біографії Лесі Українки було два кохання. Перше кохання вона отримала у 1897 році. Сергій Костянтинович Мержинський, був громадським діячем, також хворів на туберкульоз. Але, на жаль, кохання було не довгим, 1901 року він померМоторошна подія важкою плямою надрукувалася в душі і на папері письменниці. Драма «Одержима» – була результатом цих переживань і тяжких мук. Климент Васильович Квітка став чоловіком письменниці, він дуже любив свою дружину. 1 серпня 1913 року Леся Українка померла у Грузії. «Народні мелодії з голосу Лесі Українки» – двотомник, який народився і видався після її смерті, К. Квіткою у 1917 році. Поховали її на Байковому цвинтарі у Києві.
В нашій бібліотеці сьогодні відбулася ерудит-гра «Найрозумніший". У народі кажуть: «Хто багато книг читає, той багато всього знає». В ході заходу діти з задоволенням відповідали на запитання вікторини на різноманітну тематику. Всі присутні виявили неабиякі знання. Запрошуємо до нашої бібліотеки! Цікаві книги та розваги чекають на вас!
Мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.Ми - українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб,гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.До Дня рідної мови у нашій бібліотеці проведено день мови «Рідна мова чиста як роса». Діти показали блискучі знання української мови: вони змагались утворюючи нові слова, вставляли пропущені слова у прислів’я, давали відповіді на запитання вікторини,висловлювали свої думки, що горді з того, що є носіями великої мови, яка ввібрала в себе все: сум і радість, гумор і щирість – всі кращі риси, притаманні українському народу. Любіть і поважайте свою рідну мову!
Герої не вмирають! Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.
.jpg)
