День народження Світлани Талан

 Світлана Талан - українська письменниця, яка працює в жанрі «реальні історії» сьогодні святкує свій день народження. У її творів завжди соціальна тематика, а головний персонаж незмінно сильна духом жінка, якій доводиться переживати і злети і падіння.

Народилася Світлана Олегівна Талан 7 березня 1960 року в селі Слоут Глухівського району на Сумщині, у родині сільських вчителів і Світлана пішла по їхніх стопах. Так в 1983 році закінчила Глухівський педагогічний інститут. Працювати почала в п'ятнадцятирічному віці, в місцевій газеті. Після інституту була вихователем в дитячому садку і вчителькою початкових класів.

Світлана Талан — одна із найвідоміших сучасних українських авторок, пише у жанрі «реальної історії». Народилася на Сумщині в сім’ї сільських вчителів. Після школи вступила до Глухівського педагогічного інституту, працювала вихователем, згодом — вчителем початкових класів. Сьогодні книги Світлани Талан купити можна в усіх куточках України.

У 2011 році авторка отримала престижну літературну нагороду «Коронація слова» за роман «Щастя тим, хто йде далі». Центральні образи книг авторки-сучасні українські жінки на долю яких випало чимало труднощів, всі вони борються страждають радіють та кохають, захищають свій дім, сім’ю та право бути щасливими. В нашій бібліотеці є всі книги видані авторкою, приходьте, ознайомлюйтеся і читайте.

День рідної мови

 

21 лютого країни світу відзначають . Найбільший і найдорожчий скарб в кожного народу – це мова… Рідна українська мова! В ній мудрість і пам’ять тисячоліть. У ній щирість, радощі й печаль народу, його труд і піт, кров і сміх ...

Мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

Ми - українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб,гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати а надто сьогодні, в такі неспокійні часи для нашої держави.

Любіть і поважайте свою рідну мову!

120 років від дня народження Уласа Самчука

 Улас Олексійович Самчук — український прозаїк який належить до найвидатніших українських прозаїків ХХ століття. . Народився 20 лютого 1905р. в селі Дермань на Рівненщині. Навчався в Бреславському (нині Вроцлавському) університеті. Пізніше переїхав до Чехо-Словаччини, де навчався в Українському вільному університеті в Празі. Перше оповідання У. Самчука "На старих стежках" видруковане у варшавському часописі "Наша бесіда" 1926 року, а з кінця 20-х років він вже активно співпрацює з українськими літературно-художніми часописами. Він одним з перших розповів світові про трагедію Голодомору 1932-1933 років в Україні. Це стало тематичною основою його роману "Марія" (1933). В 1932p. написаний також політично загострений роман "Кулак", в якому автор показує абсурдність насильницької колективізації. Одним з визначних досягнень української літератури стала тетралогія У. Самчука "Волинь" (1928 — 1937) — розлоге епічне полотно, яке зображує буття українського селянина в добу воєн та революцій. Головний персонаж твору, Володька Добенко, через усі життєві катаклізми проносить віру в незнищенність народу. Героїчна історія Закарпатської України відображена в патріотичному романі "Гори говорять" (1936). У роки німецької окупації письменник продовжує культурно-просвітницьку роботу на посаді редактора газети "Волинь". Проте вже 1943p. він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання. В післявоєнний час письменник переїздить до Канади, де публікує перший том трилогії "Ост" — "Морозів хутір" (1948) (другий роман — "Темнота" побачив світ 1957 року, третій "Втеча від себе" — 1982р.). У. Самчук відомий також як автор спогадів: "На білому коні" (1955), "Чого не горить вогонь" (1959), "На коні вороному" (1975), "Плянета Ді-Пі" (1979). Помер 9 липня 1987р. в Канаді.

З нагоди 120-ої річниці від дня народження Уласа Самчука в бібліотеці діє книжкова виставка " Вкраїно, до тебе я іще вернусь".

Герої не вмирають

 

Герої не вмирають! Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.

На Майдані пліч-о-пліч стали люди різних національностей.

Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

Вони гинули, та не здавались...

Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. В Дубенськ міській бібліотеці №3 для перегляду організована вистака-спогад

« Героїчний, непохитний дух Майдану».

Нові книги в бібліотеці

 Кожна нова книга у бібліотеці – це подія, це завжди таємниця і знайомство, здатне принести ні з чим незрівнянне задоволення. Нова книга має неповторний запах, приємна на дотик, таємнича за змістом. З давніх-давен скарбницею духовного багатства, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє, є книга. А вчасно прочитана книга – величезна удача. Вона здатна змінити життя, бути кращим другом і наставником. Тож недарма в народі кажуть, що людина перестає мислити, коли перестає читати. Тож запрошуємо всіх, кому цікава книга, хто хоче ближче познайомитися з новими виданнями до нашої бібліотеки.

День Державного Герба України

 

Сьогодні відзначається День Державного Герба України. Саме 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття, який має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба.

Державний герб – один із державних символів України нарівні з Конституцією, прапором і гімном.

Вже багато століть герб єднає українців та надає сил, являється символом нескореності та боротьби українців за свободу. Будьмо гідними нашої історії і тих завдань, які стоять перед Українською Державою сьогодні!

Вогненними дорогами чужих країн

 Пам'ятайте, друзі, цих людей

Тих, хто повернувся і поліг в боях

І вклонімось всі ми низько до землі їм,

Квітами устелимо їх тернистий шлях.

Все більше часу відділяє нас від трагічних подій війни в Афганістані. Допомога «братньому народу» обійшлася нам дорогою ціною: тисячі загиблих і поранених, скалічені долі. І слова «чорний тюльпан», «вантаж 200» увійшли у нашу мову саме з тих далеких часів. Нині, коли воєнні дії йдуть в Україні, Афганська війна починає стиратися в народній пам’яті. Але ми маємо пам’ятати подвиг наших солдат.

В Дубенській міській бібліотеці №3 діє книжкова виставка «Вогненними дорогами чужих країн»