Радимо прочитати
КОЛИ ВИБИРАЄ СЕРЦЕ...
Що обрати, щоб вижити? Мовчати чи оправдовуватись під дулом пістолета? Тікати чи скрутитися калачиком на підлозі? Стрибнути з потяга чи їхати далі? Кинутися з вікна чи залишитися у пеклі? А вибір треба робити. І Настуня робить його, робить щоразу. Та скільки доведеться натерпітися, щоб не просто вижити, але й утвердити себе, своє право на щастя! Між юною вчителькою, яка приїхала у волинське село, і Настею наприкінці роману – велика різниця. Скільки пережито, скільки випробувань подолано героїнею роману «ТА, ЩО ЛАМАЄ ВІТЕР» (#видавництво_КСД)! Дві любові постають у романі: світла, та, що надихає й окриляє, і темна, Вадимова, від якої хочеться втікати світ за очі. Знову треба робити вибір. І знову вона робить його так, як підказує серце. І раз, і вдруге, і ще… Бо життя суворий вчитель. Таким воно і зображене у романі Надії Гуменюк. Крізь Сибір і особисте пекло Настя прямує до нової себе, тієї, яка мусить зустріти наче нового, але такого свого, такого рідного Романа.
Читала й запитувала себе: як би я вчинила у тій чи іншій ситуації? Дії Насті народжували у мені щось таке, чого раніш не знала. Авторка наче поєднує минуле з теперішнім, з тим, що у тобі, сучасній.
Навіть якщо ти гарна, розумна і нікому не бажаєш зла, це не означає, що автоматично, за замовчуванням, ти станеш щасливою. У когось на тебе можуть бути інші плани. Історія випробовує Настю колективізацією, голодом, злиднями, війною. Люди випробовують зрадою, хитрощами, заздрістю, психологічним тиском, силою, ланцюгом… Чи можливо після цього всього не просто залишитися людиною, але й кохати, кохати щиро і самовіддано? Настя кохає. Того. Єдиного. Справжнього. Коли твоя душа – вільна пташка, ніякі мури не втримають думки, ніхто не заборонить мріяти, а кохана людина завжди, за будь-яких обставин, буде поруч – у серці. Адже ти – та, що ламає вітер. Ти заслуговуєш на щастя, маленька пташко, велика людино!
