Міжнародний день миру

 21 вересня, українці разом з світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року.

Найбільше у світі щастя – це мир, коли люди живуть дружно та спокійно, земля не здригається від страшних вибухів, не ллються сльози горя та втрат.

Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.

Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні іде жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру.

У Дубенській міській бібліотеці №3 дітки до дня миру малювали малюнки « Україна бажає миру» та виготовили дерево миру. Ми за мир!!!

День народження Оксани Забужко

  Сьогодні святкує свій день народження Оксана Забужко-поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець. Кандидат філософських наук, одна з найвідоміших письменників сучасної України.

Народилась 19 вересня 1960 року, закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, 1987 р. захистила кандидатську дисертацію на тему "Естетична природа лірики як роду мистецтва". Співробітничає з Інститутом філософії НАН України ім. Г. Сковороди. Викладала україністику в американських університетах (1992р. в Пенн Стейт як запрошений письменник, 1994 р. в Гарвардському й Пітсбурзькому університетах як Фулбрайтівський стипендіат), провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях ("Panorama", "Столичные новости" та ін.), вела літературні майстер-класи в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка.

Оксана Забужко є автором поетичних збірок "Травневий іній" (1985), "Диригент останньої свічки" (1990), "Автостоп" (1994), роману "Польові дослідження з українського сексу" (1996), поем, повістей, книги есеїстики "Хроніки від Фортінбраса: Вибрана есеїстика 90-х" (1999). У її перекладі з англійської вийшли друком твори П. Сміта, Сільвії Плят.

У прозі Забужко відчувається специфічна жіноча стомленість від інтелектуального світу, сприйнятого саме інтелектуально, а не інтуїтивно. Дещо осторонь головного каналу прози Забужко знаходиться експериментальна повість "Дівчатка" (1999).

Філософсько-літературознавчий доробок Забужко становлять праці: "Дві культури" (1990), "Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період" (1992) та "Шевченків міф України" (1997).

В Україні від 1996-го року (від часу першої публікації роману "Польові дослідження з українського сексу") загальний наклад проданих книжок О. Забужко станом на 1 січня 2003 р. склав понад 65 тис. примірників. Твори О. Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися шістнадцятьма мовами світу і 1997р. удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation. Серед інших її літературних нагород — премії Фонду ім. Щербань-Лапіка (1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Роман "Польові дослідження з українського сексу" Оксани Забужко — один з найпомітніших творів української літератури останнього десятиліття.

Усі реакції:

День народження Ліни Костенко

 Сьогодні святкує своє день народження Ніна Фіалко — українська письменниця, авторка оповідань та романів. Ніна Фіалко у своїй творчості звертається до багатьох різноманітних тем та жанрів: від соціально-побутової проблематики до романтичних історій. Кожен її роман наповнений життєвими реаліями. Членкиня Спілки письменників України.

Щиро вітаємо чудову письменницю. Бажаємо вам щоб завжди супроводжувало натхнення, щоб удача була поруч, щоб діяльність була успішною і приносила радість, бажаємо вам великої кількості шанувальників, міцного здоров'я, благополуччя та миру.

День народження Івана Котляревського

 9 вересня 1769 року в Полтаві народився Іван Котляревський, письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник сучасної Української літератури.

Він походив із зубожілого козацького старшинського роду, батько працював канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання.

Дев’ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив – духовна кар’єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху "Полтавська муха". Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.

З 1796-го перебував на військовій службі.

Ще в 1794-1796 роках підготував перші три частини поеми "Енеїда", написаної на сюжет однойменного твору римського поета Публія Вергілія.

Рукописний примірник поеми опинився в конотопського поміщика Максима Парпури. Останній завідував друкарнею медичної колегії в Петербурзі. І вже під час військової служби Іван Петрович дізнався про видання в 1798-му в Петербурзі "Енеїди".

Між тим "Енеїда" стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою. На той час українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснилася з ужитку.

Відтак твори Івана Котляревського започаткували новий етап формування Української літературної мови.

"Першорядної ваги було те, що Котляревський порвав з панівною тоді наукою про мовні стилі, високий і подлий, і став дивитися на мову народну, як на достойну поважних творів…, – зазначає Іван Огієнко. – А в "Наталці-Полтавці" та "Мо@каль-чарівник" він дуже висміяв ту панівну за його часу мову, якою говорило в Україні середнє й вище панство, поволі обмосковлюючись". І далі: "Котляревський міцно поєднав Українську мову з Українською літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хитання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка".

В 1808-му Іван Котляревський вийшов у відставку в чині капітана.

Влаштуватися на службу вийшло не одразу. Лише в 1810-му став наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві. Який згодом перетворив на зразковий навчально-виховний заклад. Був організатором та керівником Полтавського театру (1818-1821). Як і всюди, ставили російські й західноєвропейські п’єси та водевілі. Однак Котляревський швидко зрозумів необхідність розвивати українську драматургію. Саме для театру в 1819-му написав драматичні твори "Наталка Полтавка" і "Мо@каль-чарівник", що й досі не сходять зі сцени.

Помер Іван Петрович 10 листопада 1838-го в Полтаві. В останню путь його проводжала вся Полтава

Переглянути статистику та оголошення

Просувати допис

Усі реакції:

2Ви та ще 1