Приголомшлива особистість, неймовірна людина. Біографія Лесі Українки – це життя героя, який щодня бореться за своє життя. Перекладачка, письменниця, культурний діяч, вона багато чого побачила на своєму життєвому шляху. Було і кохання, і смуток, але це не зламало її, а навпаки надавало сил і мужності жити і продовжувати свою творчість.
Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському. Дитинство Лесі пройшло у культурних колах. Концерти, гуртки, вечори – батьківський будинок, де виросла майбутня письменниця, був сповнений творчими людьми. Все це призвело до глибокої освіченості дівчинки. Вона знала іноземні мови, читала іноземну літературу і складала музичні твори. Але 6 січня 1881 року у житті десятирічної дівчинки стався поворот, який змінив її життя. Леся Українка захворіла. Ніхто точно не міг визначити хворобу, спочатку у неї боліли ноги, а потім руки. Лікували, чим могли, доки 1883 року не діагностували туберкульоз кістки. Після операції, яку провів лікар А. Рінек, дівчинці стало трохи краще. 1884 року вона вперше почала друкуватися у львівському виданні. Дорогу до музики було закрито. Це була важка ноша. Звичайно, вона захоплювалася не лише музикою, але тяжкий біль і втрата одного з улюблених занять справили тяжке враження на душу дівчинки. Згодом з’явилася ще одна невиліковна хвороба нирок. У біографії Лесі Українки було два кохання. Перше кохання вона отримала у 1897 році. Сергій Костянтинович Мержинський, був громадським діячем, також хворів на туберкульоз. Але, на жаль, кохання було не довгим, 1901 року він померМоторошна подія важкою плямою надрукувалася в душі і на папері письменниці. Драма «Одержима» – була результатом цих переживань і тяжких мук. Климент Васильович Квітка став чоловіком письменниці, він дуже любив свою дружину. 1 серпня 1913 року Леся Українка померла у Грузії. «Народні мелодії з голосу Лесі Українки» – двотомник, який народився і видався після її смерті, К. Квіткою у 1917 році. Поховали її на Байковому цвинтарі у Києві.
Немає коментарів:
Дописати коментар